ВО "Свобода"

ENG

16 червня 2013
Звернення голів опозиційних парламентських фракцій до Венеціанської комісії
Звернення голів опозиційних парламентських фракцій до Венеціанської комісії

Європейській комісії "За демократію через право".

(Венеціанській комісії).

ЗВЕРНЕННЯ.

щодо проекту Закону України "Про внесення змін і доповнень до Конституції України щодо посилення гарантій незалежності суддів", підготовленого Адміністрацією Президента України.

Адміністрацією Президента України розроблено проект Закону України "Про внесення змін і доповнень до Конституції України щодо посилення гарантій незалежності суддів", підготовленого Адміністрацією Президента України (надалі ‒ проект Закону).

Аналіз підготовленого нею законопроекту дає підстави для висновку про те, що передбачені в ньому зміни до Конституції не тільки не розв'яжуть наявної проблеми незалежності суддів, а навпаки ‒ законсервують її, а у певних аспектах навіть посилять залежність суддів.

Концептуальною вадою пропонованих змін до Конституції є те, що вони є фрагментарними і стосуються лише кількох окремих питань судочинства. Передбачені проектом зміни пропонуються безвідносно інших можливих змін до Конституції, які можуть бути пов'язані із забезпеченням незалежності суддів. Адже незалежність судової влади ‒ це не лише питання добору суддівських кадрів, підстав для звільнення судді з посади та принципів формування Вищої ради юстиції (на чому зроблено акцент у цьому законопроекті), але й питання загальних конституційних засад, демократичних і правових принципів діяльності державної влади в Україні (зокрема, принципів поділу державної влади та верховенства права), конституційних прав і свобод людини і громадянина, правового статусу та повноважень Президента та Парламенту, принципів і засад організації побудови та діяльності судової влади тощо.

Однією із ключових новел проекту Закону є зміни, якими передбачається надати повноваження Президенту України призначати на посаду судді безстроково на підставі та згідно з поданням Вищої ради юстиції та усунути Верховну Раду України від процесу обрання суддів.

Варто зазначити, що такі зміни суперечать основам конституційного ладу України, оскільки відповідно до преамбули Конституції України Верховна Рада України, приймаючи Основний Закон України 28 червня 1996 року, діяла від імені Українського народу та реалізовувала суверенну волю народу, тобто, одноразово виступала у ролі конституцієдавця. Таким чином, усунення Верховної Ради України від процесу формування суддівського корпусу відповідно до пропонованих змін фактично означатиме усунення Українського народу від управління державою у частині добору суддівського корпусу.

Окрім того, приймаючи Конституцію України, Верховна Рада України створила цілісну систему стримувань та противаг у трикутнику влади: Президент України, Верховна Рада України та суди. Тобто, позбавлення Верховної Ради України права на призначення суддів ‒ це не тільки перерозподіл владних повноважень, а й порушення балансу розподілу влади, а саме, принципу поділу влади (ст.6 Конституції України) ‒ одного з базових засад конституційного ладу України. Руйнування конституційної системи "стримувань і противаг" (а саме так потрібно розглядати спробу позбавлення Верховної Ради України повноважень призначати суддів) ‒ це посягання на основи конституційного ладу України.

Більше того, наділення Президента правом призначати суддів на посади та звільняти їх з посад, а також здійснювати переведення суддів з одного суду до іншого істотно посилить вплив Президента на судову владу, зробить її більш залежною від нього. У нинішній ситуації, за якої судова влада є істотно залежною від інших гілок влади, а передусім від Президента, таке рішення буде не додатковою гарантією незалежності правосуддя, а навпаки ‒ стане згубним для нього. Пропоновані законопроектом повноваження дають можливість Президенту за бажання сформувати "свій" склад того чи іншого суду, включаючи Верховний Суд України. Особливо, якщо їх "правильно" поєднати з новою підставою звільнення судді з посади ‒ ненадання суддею згоди на переведення до іншого суду в разі ліквідації чи реорганізації суду загальної юрисдикції, в якому він обіймає посаду.

Іншим моментом, який варто відзначити, це зміни до конституційного статусу Вищої ради юстиції. Очевидно, що правильним рішенням мало би бути підсилення ролі з'їзду суддів як органу суддівського самоврядування, а не усунення парламенту від процесу формування Вищої ради юстиції. Тобто, на нашу думку, оптимальним способом вирішення проблеми є надання повноважень виключно з'їзду суддів та парламенту у процесі формування Вищої ради юстиції. Окрім того, призначення на посади членів Вищої ради юстиції з числа кандидатур суддів у відставці дозволило б зменшити корупційну складову при формуванні цього органу державної влади.

При цьому варто зауважити, що практика надання повноважень парламенту у частині призначення суддів не суперечить демократичним принципам з огляду на світовий досвід використання такої практики.

Відповідно до розділу 2 статті ІІ Конституції Сполучених Штатів Америки Президент має право за згодою Сенату призначати суддів Верховного Суду України. При цьому повноваження відхилення кандидатур є достатньо реальним, і Сенат часто застосовує його у випадках, коли має вагомі підстави для сумнівів щодо адекватності запропонованої кандидатури відповідній посаді.

Окрім того, судді штатів Вірджинія та Південна Кароліна обираються законодавчими органами вказаних штатів.

Таким чином, метою вказаних положень Конституції США та відповідних штатів є обмеження впливу виконавчої влади на судову гілку влади у частині призначення суддів, а також здійснення додаткового контролю за кандидатурами суддів, які мають репутацію, що не відповідає високому моральному та етичному статусу судді.

Відповідно до ст.168 Конституції Швейцарії парламент має повноваження щодо обрання суддів на федеральному рівні.

Також парламентом обираються судді у Словенії й в колишній Югославській Республіці Македонія, а також у Німеччині - до Федерального конституційного суду і в Італії - частина членів Конституційного суду).

Метою фактичного позбавлення повноважень Верховної Ради України щодо обрання суддів видається деполітизація процесу формування суддівського корпусу та уникнення ситуації, коли через політичні протистояння між фракціями вітчизняний парламент на невизначений час втрачає свою дієздатність, у тому числі щодо вирішення питання про обрання та звільнення суддів. Проте, пропоновані зміни не тільки не вирішують поставленої мети (деполітизація процесу формування суддівського корпусу), але й створюють передумови для подальшої узурпації влади (розширення повноважень виконавчої гілки влади), що суперечить конституційному принципу розподілу влади, а також механізму стримування та противаг.

Зокрема, про посилення політичного впливу на правосуддя та узурпації влади після прийняття 07 липня 2010 року Закону України "Про судоустрій і статус суддів" свідчать:

- повна підтримка судом сторони обвинувачення, внаслідок чого в Україні надзвичайно високий рівень обвинувальних вироків;

- численні кримінальні справи проти представників опозиції, які закінчуються повною підтримкою судами позиції обвинувачення;

- повне задоволення судами клопотань про застосування запобіжних заходів до осіб, що підозрюються у вчиненні злочину, без жодного належного обґрунтування;

- задоволення судами біля 90 відсотків позовів органів влади про заборону мирних зібрань, у тому числі, і прийняття таких рішень з посиланням на норми законодавства УРСР, яке втратило чинність з прийняттям Конституції України;

- винесення рішень, які прямо суперечать чинному законодавству (наприклад, рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, яким дії Віктора Лозинського перекваліфіковано з вбивства на хуліганство та нанесення тяжких тілесних ушкоджень);

- притягнення судами до адміністративної відповідальності авторів листівок із написами, що не подобаються представникам влади, тощо.

Також, варто зауважити, що про посилення політичного впливу на судову владу з боку виконавчої свідчать і численні резонансні рішення, які підривають основи конституційного ладу в державі.

Зокрема, Вищим адміністративним судом України прийнято рішення щодо дострокового припинення повноважень народних депутатів України Домбровського Олександра Георгійовича та Балоги Павла Івановича у справі за адміністративним позовом Кармазіна Юрія Анатолійовича, Угляя Євгенія Ілліча, Дацького Анатолія до Центральної виборчої комісії, треті особи ‒ Домбровський Олександр Георгійович, Балога Павло Іванович, політична партія Єдиний центр про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії).

Вищевказане рішення суперечить прямій нормі Конституції України, якою передбачено виключний перелік підстав для дострокового припинення повноважень народного депутата України. Серед цього переліку відсутня підстава як дострокове припинення повноваження народного депутата за рішенням суду, окрім як невиконання вимог щодо несумісності депутатського мандату. Тобто, колегією суддів Вищого адміністративного суду України фактично реалізовано повноваження, що належать до виключної компетенції Верховної Ради України та не враховано результати волевиявлення громадян.

Таким чином, порушення конституційних принципів розподілу влади та стримувань і противаг призвело до того, що судова влада повністю підконтрольна виконавчій і використовується для прийняття рішень, які не тільки порушують принципи верховенства права, а й загрожують існуванню конституційного ладу України.

Разом з тим слід відзначити, що процес підготовки змін до Конституції України відбувається з порушенням принципу гласності, оскільки від Українського народу приховується зміст пропонованих змін, не залучено вітчизняних науковців з українського експертного середовища. Тобто, є підстави вважати, що пропоновані зміни мають на меті не реформування судової влади, а фактичну узурпацію виконавчої та судової влади в одних руках (Президента України).

Враховуючи вищевикладене, просимо Європейську комісію "За демократію через право" (Венеціанську комісію) бути дуже уважними в частині експертної оцінки проекту Закону України "Про внесення змін і доповнень до Конституції України щодо посилення гарантій незалежності суддів", підготовленого Адміністрацією Президента України, оскільки під благими намірами удосконалення судової системи фактично криється банальна спроба узурпації влади, злиття виконавчої та судової влади.

Голова парламентської фракції ВО "Свобода" О.Я. Тягнибок Голова парламентської фракції ВО "Батьківщина" А.П. Яценюк Голова парламентської фракції "УДАР"